Гора Маковиця Яремче

Останнім часом для більшості українців підкорення Карпатської вершини означає замовлення садиби у Яремче і регулярні походи у колибу за 100 метрів від місця «матрасу». А потім усі повертаються до своїх міст і розповідають, як вони «Карпати підкорювали». Власне для бажаючих не тільки «боки відлежувати» - одноденний маршрут навколо Яремчі, після якого вже можна буде без сорому говорити про покорення вершин. Для таких мандрівок не потрібно особливого спорядження, окрім хіба зручного взуття і хорошого прогнозу погоди. Далі - розповідь про можливий одноденний маршрут, точніше, маршрут до гори Маковиця.

Висота гори 984,5 м. Маковиця — одна з найвищих вершин в околицях міста Яремче.

Гора Маковиця – одна з найвищих вершин в околиці Яремче, її видно ще з сіл Дора та Микуличин. Сама гора відносно невисока – заввишки всього 984 м, але за хорошої видимості з неї добре проглядаються хребет Явірник, вНайкоротша дорога на гору Маковицюершини Хом’як, Синяк і Довбушанка (Добошанка), а також Говерла з Петросом на південному заході. На самій верхівці гори встановлено металевий хрест і вказівники: до м. Яремче звідси 3,5 км (година і 15 хвилин ходу), стільки ж і до с.Дора, а до Скель Довбуша – 4,5 км (1 год 45 хв ходу).


Орографічно Маковицю можна відносити до масиву Горгани, який простягається орієнтовно на 75 кілометрів з північного заходу від долини річок Мізунки і Ріки, на південний схід до долини річки Прут.

З середини минулого століття, коли Яремче заходилися робити центром туризму та відпочинку, пішохідні маршрути на Маковицю стали одними з найпопулярніших. Підйом на вершину великих зусиль не потребує, а пейзажі, що відкриваються з неї викликають одне почуття - любов до Карпат. Зійти на вершину може і трирічний малюк, і людина похилого віку.

Розпочинаємо похід з фотографування біля мольфара, котрий незграбно обіймаючи, ніби запрошує до лісових нетрів. Піднявшись до ресторану «Гуцульщина» переходимо через шосе і занурюємось у тінь пралісу. Ледь примітна стежина досить стрімко віддаляє нас від шуму міста. Часто, кожну сотню метрів, зустрічаємо розпізнавальні знаки туристичного маршруту - дві білі одна зелена. Так промаркований цей туристичний маршрут. - “Дві білі одна зелена”.розпізнавальні знаки туристичного маршруту Цю фразу я ще згадаю. Але поки, що ми йдемо світлим чистим лісом. Гірський хребет шириною в півсотню метрів інколи звужується , інколи розширюється. Чудовий краєвид по ліву сторону не дає спокою фотокамері. Ніби синя сороконіжка, по рейках біжить приміський дизель-поїзд.

Повільно, неначе боячись, їде через міст над Прутом, а потім ховається в темінь тунелю. Пройшовши з добрячий кілометр ми виходимо з гущавини і по обидва боки обсервуємо неповторної краси краєвиди. Обабіч стежини, що ніби вуж звиваючись у різні боки видніються залишки окопів, німих свідків Другої Світової війни. Площадки артилерійських батарей, окопи, бліндажі часто зустрічаються на тутешніх туристичних маршрутах. В недалекому минулому діти і дорослі займались збиранням фронтових трофеїв. Сучасні молоді люди в своїй більшості навіть не здогадуються яку трагічну історії пам’ятають ці груди каміння, ледь примітні окопи.
Під час першої та другої світових війн на схилах та вершині Маковиці відбувалися запеклі бойові дії, тому на горі зустрічаються окопи, а іноді можна натрапити на стріляні гільзи гармат чи рушниць.


Долаючи метри крутої стежки, проходячи кам’яними розсипами зауважуємо круглі заглибини в великих і менших каменях. Для чого це і хто зробив?
Щодо великих каменів то пояснення дуже просте. Заготовляючи будівельний камінь в розхід брали великі глиби. Майстер каміньщик розмічав на брилі потрібної форми майбутні цоклі. В певних місцях пробивались отвори. Потім з сухої твердої деревини витісувались потрібного розміру чопи (кілки-клини). Коли все було готово і кілки щільно вбиті, їх поливали водою. Розбухаючи вони кололи кам’яну брилу як скло. Отвори в невеликих плоских каменях, що розташовані попри дорогу і поряд з окопами слугували для збору питної дощової води. Коли і ким зроблені сказати важко, але старанність майстрів каменотесів увіковічена назавжди.

Проходячи густі смерекові зарості бачимо кольоровий вказівник “Гора Маковиця”. Слідуючи за ним, доходимо до орієнтиру котрим є ретрансляційна вежа. Територія навколо ретранслятора огороджена, але при потребіретрансляційна вежа м.Яремче можна догукатись чергового механіка або подзвонити в дзвоник на воротах. До речі, часто подорожні просять у чергових води, притулку і в супротив інструкцій таки перечікують негоду в тісному приміщенні лісової хатини.

Оминувши ретранслятор, за якихось дві сотні метрів, виринаємо з лісових хащ на простору полонину, що тягнеться до самої вершини гори. Куди не кинь оком неосяжний обрій і гори-гори-гори. Цю ділянку потрібно розглянути не тільки як красиву частину маршруту, а і місце з дуже потужною енергетикою. Під тим місцем де проходить туристична стежина розташовані два величезні геологічні розломи. Взаємне близьке їхнє розташування спричиняє появу дивних явищ, котрі називають «БЛУД». Блуд – це сила, що може заволодіти свідомістю людини і потягнути його в гущавину, завести за багато кілометрів в інше місце. В підтвердження сказаному чисельні розповіді місцевих та туристів, що стали жертвою лісової Сили. Знайомий з рятувальної команди розповів про трьох дівчат, що серед білої днини заблукали на рівній стежці, тоді вони по мобільному волали допомогти і все повторювали, що бачили хрест і Діву Марію, а на деревах дві білі і одну зелену смугу. В супротив блуду на тому місці встановили скульптура Діви Марії та Ангеликів, але як бачите Блуд має велику силу.

скульптура Діви Марії та Ангеликів

До слова кажучи, Маковиця означає капище, місце жертвоприношеня. Можливо це ще є одним з пояснень загадкових випадків. Оминувши Березовий Хрест (Березові хрести встановлювали на місцях поховання воїнів УПА. Не путати з партизанами-ковпаківцями) і Діву Марію, милуючись неповторними красотами, крок за кроком, з невеликими зупинками підіймаємось на вершину, звідки видно Говерлу, Хом’як, інші гірські вершини в радіусі 30 км.

 

Відпочивши під величезним залізним хрестом спрямовуємось в зворотній путь. Слизька псянка (трава) підступно стелиться і падаючи ми щиро сміємося з своєї необережності. Перед лісом (праворуч, не доходячи ретранслятора) добре видимою стежкою йдемо вниз, пізніше попри хати, через екзотичний підвісний місток сходимо до центральної вулиці Яремче, неподалік місцевої школи. Магазинчик з екзотичною назвою «Околиця» ощасливлює спраглі вуста холодною мінералкою. І вже далі, нога за ногою, ми вимучені, але щасливі поволі йдемо до готелю, де на нас вже чекає вечеря, душ, демонстрація фото і ніжно-м’яка постіль. Ми по своєму задоволені і в черговий раз переконалися, що краще гір є тільки наші Карпатські гори.

з гори Маковиця на Яремче


металевий хрест на самій верхівці гори Маковиця

Гора Маковиця – маківка Українських Карпат


Похід на гору Маковиця – чудовий варіант для тих, хто шукає нескладний маршрут на один день з Яремчі. До того ж, цей маршрут промаркований і його проходження забирає небагато часу, тому його можна рекомендувати для тих, хто їде в гори вперше.

Туристичні маршрути | Яремче

Найпопулярніші туристичні маршрути Карпат

Немає коментарів
Додати коментар