Костел якого вже немає. Яремче.

Яремчанський костел можна тепер побачити на численних світлинах та поштівках австрійського та польського періодів, порівняти його вигляд у різних відтинках часу, розглянути постаті місцевих жителів на фоні цієї культової будівлі та її інтер’єр. Старші люди пам’ятають красиву, стрімку культову споруду, яка, мов птах, рвалася в небо.


Площа під забудовою була невелика, але звідки брався отой простір всередині костелу, яким чином крізь високі вузькі вікна заглядало півнеба і сонячні промені золотили білі стіни, – цього ніхто не знав. Божий дар митця високої проби мав архітектор, професор Львівської політехніки Тадеуш Обмінський.


З 1898 року в Яремчі функціонувала невелика дерев’яна католицька каплиця, зведена у візантійському стилі. Із зростанням населеного пункту вона не могла вмістити всіх бажаючих слухати слово Боже. 23 липня 1901 року часопис «Руслан» інформував читачів, що в Яремчі розпочинається будівництво костелу вартістю 16000 золотих ринських.


17 серпня 1902 року з ініціативи яремчанського клубу під опікою пані Фестенбург в залі ресторану Францішека Гануса проведено концерт. Тут виступили оперні артисти Анна Флоріан (співачка), Болеслав Копинський (віолончеліст), Володимир Лелека (естрадний артист), Генріх Збіржовський (скрипач), Марія Людкевич (скрипачка). Дохід з концерту скеровано на будову

костелу.
«Газета Коломийська» 10 березня 1906 року писала, що на побудову костелу в Яремчі жертводавцями з різних куточків Галичини було пожертвувано 585 корон і 15 гелерів. Парафіяльний уряд м. Заліщиків дав 1 корону, Якоб Бялковський з Рогатина, о. Йосип Стрельбицький зі Старого Самбору, Йосип Нівінський з Чорткова – по три корони, Станіслав Білявський з Перемишля, Генрик Бромильський з Городка, о. Конзілевич із Золотого Потоку, Матильда Родер зі Львова, Еміль Філіус з Коломиї – по 4 корони і т.д.


Кошти на будівництво костелу в Яремчі збирали досить тривалий час, і все ж їх бракувало. Оскільки між поляками римо-католицької конфесії і місцевими греко-католиками існувало порозуміння, останні допомогли коштами на спорудження костелу. Це підтвердив колишній житель Яремча, а згодом громадянин США, доктор економіки Осип Мороз.


Пожертвування почали збирати з 1896 року. Протягом 14-ти років було зібрана сума 26399 крон. В роках 1897-1898 було побудовано дерев"яну каплицю в якій йшли тимчасово відправи.

В 1906 році була закуплена земля під забудову. 16-того серпня, 1907 року розпочалося будівництво. На саме будівництво було потрачено 20687 крон. Весною, 1910року, костел був обсаджений живоплотом і деревами. Борг який виник під час будівництва складав 3050 крон. Планувалося перекрити борг продажем землі на якій була збудована капличка, а також проданий запас матеріалів, який становив 950крон. Сама земля під костелом у навколо вартувала-3000 крон.


Відкритя костелу стало великою подією в житті Яремчан. Всі старання громади увінчалися успіхом-освяченням костелу яке відбулося 10-го липня 1910-го року. Цілий ранок збирався народ з околиць, з Микуличина, Татарова, Ворохти, Ланчина. Прийшла колона русинів з Дори, яких привів місцевий парох. Були присутні пластуни з Делятинського Сокола.

 

Всі вілли були прибрані, вивішені стяги. Урочистості розпочалися о 10год.30 хв. Процесія оточила костел і під керівництвом ксьондзів, на чолі з деканомПаскевічем, капеланом Ваґнером, Соколовським, ксьондзем-професором з Ворохти Йоганом, пробощем з Делятина. Костел не зміг вмістити всіх бажаючих і багато народу стояло на вулиці. Під час відправи, народ милувався співом панни Обстувної,панни Ольги Сонневендової, а також Адольфа Кітхсмана. Промову проголосив ксьондз Пяскевич.

 

Після відправи і освячення відбувся урочистий прийом-обід в салоні клубу Яремчанського. Перший тост був за тих хто пожертвував гроші на костел. Також не забули про архітектора пана Обмінскеґо, який в той день став професором Львівської Політехніки.Були згадані члени комітету пан Стейнґрабер, уродженець з Яремчі пан Овсяк, пан Скупневич. Вівтар для костелу спрезентували брати Хованці з Станіславова.


А стара капличка була продана в Татарів місцевій громаді, подальша її доля невідома....


У переліку костелів, поданому Надвірнянським повітовим староством 8 березня 1932 року, датою побудови костелу в Яремчі відзначено 1910 рік. Його зведено в готичному стилі, характерними конструктивними елементами, якого є арка і склепіння. Масивність стін зменшується, бо арки спираються на контрфорси. У Краківських нащадків станіславського адміністратора В. Хованца, який свого часу зробив значне пожертвування на цю споруду, зберігається світлина із зображенням внутрішнього інтер’єру храму в Яремчі.

Після Другої світової війни долю костелу вирішувала радянська влада. Вже 10 квітня 1946 року в область поступило рішення виконавчого комітету Яремчанської районної ради «Про передачу польського костелу під районний кінотеатр». А згодом був протокол 27 засідання Ради в справах релігійних культів при Раді Міністрів СРСР у Москві. Доповідав товариш Пуго про культові споруди, зокрема і про передачу споруди колишнього костелу в м. Яремчі Станіславської області для переобладнання під клуб. У 1947 році в «Списку костелів, що пустують і мають фізгармонії по Станіславській області» відзначено, що в Яремчі є одна фізгармонія, але несправна.


У довідці «Про результати перевірки використання недіючих культових споруд в районах Івано-Франківської області за період з 1961 року станом на 1 червня 1964 року» повідомляється, що Яремчанський костел переобладнано під райвідділ зв’язку (пошту).


Численні жителі та гості міста нині не здогадуються, що непоказна споруда Яремчанського відділення ощадного банку №8330 на вулиці Свободи, 260 насправді до 1946 року була костелом чудових архітектурних форм, збудованого за проектом Тадеуша Обмінського. У середині 50 років 20 століття костел був ґрунтовно перебудований, хоча основа - стіни і підлога- ще донедавна залишались в первинному вигляді. Про інтер’єр Яремчанського костелу можна почерпнути відомості з 14 тому видання «Костели і монастирі римо-католицькі давнього воєводства Руського (Українського)», виданого 2006 року в Кракові (Польща).


Джерело: Світлана ФлисRobert Erik.

Немає коментарів
Додати коментар