Едельвейс – гірська квітка мужності й кохання.

У мешканців Карпат едельвейс здавна був символом мужності та кохання. Колись давно в гуцулів побутувало повір’я, якщо леґінь знайде квітку едельвейсу чи шовкової косиці, як її тут звуть, і подарує нареченій, то зможе одружитись із нею. Якщо ж Едельвейс, Білотка альпійська, шовкова косицядівчина знайде цю квітку і подарує хлопцеві, то це означає її байдужість та зневагу до залицянь. А на Рахівщині люди вірили, що цю чарівну квітку охороняють “красні дівки”, які не одного сміливця, що намагався знайти її для коханої, звели на той світ.


Липень-серпень пора цвітіня едельвейсу у Карпатах. Едельвейс, білотка альпійська чи шовкова косиця?

Едельвейс і, справді, є дуже рідкісною квіткою, яка вибирає собі важкождоступні місця на вапнякових скелях, тому її пошуки часто є небезпечними, – звідси й усі леґенди про неї.

Едельвейс квітка: інформація про рослину

Відомою у нас квітка є під кількома назвами: едельвейс, білотка альпійська та шовкова косиця, а в науці її звуть Leontopodium alpinum. Слово "едельвейс" з німецької перекладається як благородний білий, що вказує на те, що квітку і в Німецьких Альпах вважають шляхетною. Слово ж “білотка” описує сріблястий колір квітки, а гуцульська назва "шовкова косиця" вказує на густе опушення її цвіту, що надає виняткової краси і захищає рослину від низьких температур та інтенсивного сонячного проміння, які характерні для високогір'я.

Наукова назва ж квітки перекладається з грецької як лев’яча лапа, мабуть, колись давно своїм ворсом на суцвітті вона нагадала комусь кінцівку царя звірів. Поетичними є назви едельвейсу у Франції, яку тут звуть "зірка полонин", та в Італії , де її називають "квіткою скель".

Едельвейс 

Основним ареалом поширення едельвейсу є субальпійський та альпійський пояси гір Європи: Піренеїв, Альпів, Балкан та Карпат. В Українських Карпатах білотку альпійську можна знайти не всюди, а лише у декількох гірських масивах, зокрема у Свидовці (гори Близниця, Драгобрат, околиці оз. Герешаска), Чорногорі (гори Ребра та Шпиці), Мармаросах (г. Нєнєска) та Чивчинах (г. Великий Камінь).


Едельвейс — квітка, який вважається символом кохання і щастя. Навколо нього створено велику кількість легенд і міфів. Один з них розповідає про незвичайну любов юнака і дівчини, яким належало назавжди розлучитися. Щоб уникнути розлуки, вони вирішили разом скинутися зі скелі. Після їх загибелі на скелях як уособлення свята і печалі з’явилися дивовижні квіти-едельвейси. Фото вражають надзвичайною ніжністю і красою. Навіть у висушеному вигляді ці квіти зберігають свій первозданний вигляд. Вважається, що удача і любов буде супроводжувати того, хто зірве едельвейс. Значення квітки у багатьох гірських народів пов’язано також з мужністю та стійкістю. Обдаровуючи квіткою юнака, дівчина висловлює таким чином презирство до нього як до чоловіка.

Едельвейс

Цікава легенда про Едельвейс.

Кажуть, хто зможе віднайти едельвейс - знайде мужність, а Удача ніколи не покине його.

Старі люди оповідали, ніби високо в горах жила Чаклунка Синіх гір. Гарна вона була, як гори навесні, та недосяжна, як круті гірські вершини. Батько Чаклунки, вмираючи, заповідав чорним силам стерегти його доню від простих смертних, щоб жоден з них не домігся руки та серця його дочки, бо тобі вона стане простою смертною, звичайнісінькою жінкою.Хоробрі легені могли прийти до домівки Чаклунки, але як тільки починали говорити про почуття, з'являлися ті темні сили, про які в Карпатах не говорили вголос, і сміливець летів у прірву. Молодий гуцул, гарний і дужий, вправний мисливець, справжній леґінь, вирішив будь-що віднайти шлях до серця Чаклунки . Помагав йому Бог та бажання дійти. Коли врешті-решт він зміг дійти до Чаклунки, сили майже залишили його..Замість промовляння барвистих слів про кохання він просто милувався красою неземною, що народилася від кохання неба й землі.Оскільки хлопець не говорив про почуття, темні сили не могли заподіяти йому зла. Спливав час. Чаклунка відчула, що товариство цієї молодої людини будить у ній незвичні відчуття... Та чорні сили не могли допустити, щоб їй хтось сподобався, припав до душі.


Вони підкралися зненацька до хлопця, схопили його і вкинули у прірву. Від туги, жалю та любові розтануло серце Чаклунки і вона вперше в житті заплакала... Впала перша сльоза на гірський схил і засяяла зіркою - так з'явився перший едельвейс, шовкова косиця, як звуть ту квітку гуцули. Росте ця квітка високо в горах, і тільки сміливий гуцул може прикрасити нею свого капелюха...


Одна з легенд про едельвейс розповідає, що у неприступних горах живуть казкові крилаті істоти. Приймаючи подобу юних красунь, вони вирощують едельвейси на самих неприступних вершинах скель, ревно оберігаючи таємницю їх існування від людей. Сміливців, які бажають вкрасти їхні прекрасні «срібні зірки» заради забави, вони безжалісно скидають у прірву.
Але, якщо прагнення людини зірвати квітку навіяно щирим і відданим почуттям, дозволяють нарвати букет. Зірвані квіти едельвейса не в’януть, а висушені – надовго залишаються в первозданному вигляді, зберігаючи загадкову красу форми і сріблясте забарвлення. А ще квітка Едельвейсу зображена на гербі Закарпатської обл.

Едельвейс

На сьогодні квітка є занесена до Червоної книги та перебуває під загрозою зникнення у зв’язку із розвитком туризму в Карпатах та невиправданим бажанням людей взяти цю красу із собою. Проблемою також є невисока генетична різноманітність рослини, що також негативно відбивається на її виживанні у природі. В той же час квітку неважко вирощувати у домашніх умовах, тому едельвейси на ринку є швидше за все городнього походження.


Останнім часом чисельність едельвейсів в дикій природі зменшується. Приголомшлива краса цієї квітки зробила його об’єктом вигоди для людини. Садівники, які навчилися вирощувати квітка в неволі, створюють цілі плантації цих екзотичних рослин.


Автор: Михайло Виксюк

Читате ще:

Немає коментарів
Додати коментар