Тэг: Історія

На березі швидкоплинного Пруту розкинулася Яремче. Історія не зберегла дату її народження, проте вже в 1788 році Яремча була відома як поселення, що належало до села Дори. На цих землях проживало в той час всього кілька сімей. У другій половині минулого століття багаті туристи рознесли чутки про цілющі властивості гірського повітря. Поступово ця місцевість стала перетворюватися в курортну зону. Сюди круглий рік приїжджає значуще число туристів, їх приваблює не тільки прекрасна природа, цілюще гірське повітря і можливість займатися зимовими видами спорту. Хоча історія міста не нараховує і трьохсот років, саме Яремче стало колискою карпатської культури та традицій.

Автомобільний міст і залізничний віадук в Яремче 1934р.

У мальовничих українських Карпатах, що потопають у зелені гірських лісів і блакиті озер, живе самобутній і неповторний народ, вже не одне десятиліття викликає інтерес культурологів та істориків. Це гуцули. Що ж це за люди? Коли з'явився народ і що виділяє його серед безлічі інших? Давайте краще «познайомимося» з ним.

Яремче вже сотню років утримує неофіційний, але цілком заслужений статус туристичної столиці Карпат. Розквіт міста як курортного центру розпочався у 1894 році з побудовою залізниці Станіславів – Воронєнка. Вже перед Першою світовою війною для послуг "літників", як тут називали туристів, пропонувалось більше 500 кімнат – від скромних до класу "люкс".

Яремче 1915р. Зараз Сувенірний ринок – вул. Свободи

Раритетні світлини курортного міста Яремче, що розташоване на річці Прут, в Івано-Франківській області. Усі вони датуються 10-40-ми роками ХХ століття.

вул. Свободи "Біля Аптеки"

Яремчанський костел можна тепер побачити на численних світлинах та поштівках австрійського та польського періодів, порівняти його вигляд у різних відтинках часу, розглянути постаті місцевих жителів на фоні цієї культової будівлі та її інтер’єр. Старші люди пам’ятають красиву, стрімку культову споруду, яка, мов птах, рвалася в небо.

Площа під забудовою була невелика, але звідки брався отой простір всередині костелу, яким чином крізь високі вузькі вікна заглядало півнеба і сонячні промені золотили білі стіни, – цього ніхто не знав. Божий дар митця високої проби мав архітектор, професор Львівської політехніки Тадеуш Обмінський.

З 1898 року в Яремчі функціонувала невелика дерев’яна католицька каплиця, зведена у візантійському стилі. Із зростанням населеного пункту вона не могла вмістити всіх бажаючих слухати слово Боже. 23 липня 1901 року часопис «Руслан» інформував читачів, що в Яремчі розпочинається будівництво костелу вартістю 16000 золотих ринських.

На південь від Яремче на відстані 27 км знаходиться село Татарів. Перші згадки про село датуються 1671 роком. Назва села нагадує про великий напад татар на село. До цього село мало назви Прутець і Белзець. Після руйнівного нападу татар на село у 1673 році отримало свою теперішню назву. Село стоїть на роздоріжжі — одна дорога веде через Яблуницький перевал на Закарпаття, інша — через Верховину на Косів.

Саме через стратегічне положення у Першу та Другу світові війни за село велися запеклі бої. Про події Першої світової війни нагадує австрійський меморіал загиблим за Татаровом. Про події Другої світової війни — назва Кремінці, яку радянська влада дала селу на честь лейтенанта Кременця, що загинув у 1944 році у боях за населений пункт. Село майже дощенту було зруйнованим під час І світової війни. До 1927 року Татарів був присілком Микуличина. Лише у 1992 році повернуто стару назву Татарів.

Україна настільки різноманітна, що не втомлюється дивувати і захоплювати. В різних її куточках велика кількість цікавих місць, наприклад, Карпати – наша гордість, місце, в яке завжди хочеться повертатися. Знову і знову!

Коли б ви не приїхали в Карпати, вас радо зустріне чисте гірське повітря, бурхливі потоки і синіючі вершини гір.

Карпати – гірська система в Центральній Європі, що займає 188 тисяч квадратних кілометри. Гори поділяються на Південні, Східні, західні Карпати. Карпатські гори відносно молоді, сформовані в альпійську епоху горотворення і мають вік понад 25 мільйонів років.

Поки українці з нетерпінням чекають виходу захоплюючої повнометражної стрічки про легенду Карпат - Олексу Довбуша, пропоную ознайомитися із маловідомими та неймовірно цікавими сторінками життя народного месника.

Їм було по 14. Світ здавався величезним і незвіданим, а майбутнє – туманним, але неодмінно – щасливим. Олекса Довбуш випасав панську худобу на високих гірських схилах. А Марічка щодня тікала до нього.
Батьки дівчини і чути не хотіли про такого зятя, адже Олекса був сином бідняка і його родина не мала навіть власної хати. Щоб заробити на хліб, Олексі змалку доводилося багато працювати, але цих грошей не вистачало. Тож родичі Марічки не могли дозволити такого шлюбу. Але дівчина відмовлялася це розуміти, вона благала батьків зглянутися. А коли зрозуміла, що її не чують зважилася на відчайдушний крок – втекла з дому.

Цікаві факти з історії та сучасності Яремче.

1. По історичним дослідженням перші згадки щодо послення на території Яремчанщини датуються 10-м століттям.Древлянський князь Мал в районі теперішнього с.Микуличина заснував військове містечко(поселення)під назвою Іскорости для захисту кордонів Київської Русі.
2. Вважається що першим поселився на території Яремче серед гір бідняк Ярема і від його імені пішла назва міста. Утворене в 1787 році. Статус міста з 1963 року.

3. Місто Яремче пов’язано з іменем легендарного народного героя Олекси Довбуша та його побратимів Василя Баюрака з Ямни та Павла Орфенюка з Дори.

4. У 1893 році в селі Дора (урочище Білий Камінь) знайдено скарб бронзових виробів (котли та меч), що датуються віком 8000 років до н.е.
5. В період з 1894 р. до 1899 р. в Яремче було зведено п’ятдесят дерев’яних і мурованих вілл.
   

6. 25 серпня 1896 року створений туристичний клуб «Клуб Яремчанський». Силами клубу маркувалися стежки для прогулянок в гори, зроблено сходинки до водоспаду «Пробій», визначено місця для риболовлі. «Клуб Яремчанський» робив все, щоб привабити відпочивальників і відділити Яремче від Дори.

"Зайшов раз чоловік під гору Довбушенку, дивиться, а там плита в однім місці відтає. Підважив. Дивиться - а то є печера. Зайшов він - а там повно усякого багатства. Так роздивився він, є, шо брати на дев'ятеро коней. Набрав він грошей скільки зміг. Прийшов наступного дня з кіньми й з людьми, шукає тої комори - ого. Пропало. І сліду не було"…

Це одна із легенд про скарби Довбуша. У Карпатах таких сотні. Довбушеві скелі, Довбушеві печери, Довбушеві камені, Довбушеві скарби… Як пояснити назву Рахів? Місце, де Довбуш рахував гроші. А чому зветься Ділове (село, де розташований один із географічних центрів Європи)? Та тому що Довбуш тут ділив гроші. А хто ж такий той Довбуш? Ну, розбійник, український Робін Гуд… Житель Західної України додасть, що Довбуш - то ватажок карпатських опришків. Але і в Східній, і в Західній Україні мало хто з неісториків зможе детально розповісти про те, хто такий Довбуш, коли він жив і чим займався.

Так хто такий Довбуш?..