Тэг: Легенди

Річка Прут бере свій початок в Івано-Франківській області. Довжина становить 967 км, з яких 272 км припадає на Україну.

Прут - місце паломництва багатьох туристів в Карпатах Як і будь-яка гірська річка, Прут має дуже бурхливий потік майже до самих Чернівців. Бурхливий і стрімкий характер річки закладено в її назві "Poratus", що в перекладі з латинської означає "швидкий, вогняний". Ширина річки в різних місцях від 50 до 800 метрів. Береги Прута порізані, але це додає йому особливий настрій. Древній ліс, який оточуєрічку, має свою містику і надзвичайну енергію. Зокрема, в районі міста Яремче Івано-Франківської області Прут є найскладнішою частиною річки.

Озеро Синевир, або як його ще називають "Морське око", утворилося досить не випадковим чином. Зрештою, так стверджують місцеві. Історики пишуть, що озеро утворилося близько 10 тисяч років тому в результаті потужних зрушень гірських порід. Так чи інакше, перлиною Карпат Синевир став завдяки чуткам про те, що це місце сили. Багато віруючих приїжджають сюди, щоб набратися сил та енергії.

Одна з легенд, що літає сивою птахою над нашими горами, розповідає, як в улоговині, де зараз красується Синевирське озеро, поселилася молода подружня пара - чоловік та жінка.

Компанія Crogan Filmworks, яка опікується світовими продажами української стрічки «Легенда Карпат» Сергія Скобуна, анонсує вихід фільму в український кінопрокат у грудні 2017 року.

Стрічку називають «найбільш очікуваним фільмом в Україні у 2017 році»

Легенда Карпат | Офіційний український трейлер #1

Поки українці з нетерпінням чекають виходу захоплюючої повнометражної стрічки про легенду Карпат - Олексу Довбуша, пропоную ознайомитися із маловідомими та неймовірно цікавими сторінками життя народного месника.

Їм було по 14. Світ здавався величезним і незвіданим, а майбутнє – туманним, але неодмінно – щасливим. Олекса Довбуш випасав панську худобу на високих гірських схилах. А Марічка щодня тікала до нього.
Батьки дівчини і чути не хотіли про такого зятя, адже Олекса був сином бідняка і його родина не мала навіть власної хати. Щоб заробити на хліб, Олексі змалку доводилося багато працювати, але цих грошей не вистачало. Тож родичі Марічки не могли дозволити такого шлюбу. Але дівчина відмовлялася це розуміти, вона благала батьків зглянутися. А коли зрозуміла, що її не чують зважилася на відчайдушний крок – втекла з дому.

"Зайшов раз чоловік під гору Довбушенку, дивиться, а там плита в однім місці відтає. Підважив. Дивиться - а то є печера. Зайшов він - а там повно усякого багатства. Так роздивився він, є, шо брати на дев'ятеро коней. Набрав він грошей скільки зміг. Прийшов наступного дня з кіньми й з людьми, шукає тої комори - ого. Пропало. І сліду не було"…

Це одна із легенд про скарби Довбуша. У Карпатах таких сотні. Довбушеві скелі, Довбушеві печери, Довбушеві камені, Довбушеві скарби… Як пояснити назву Рахів? Місце, де Довбуш рахував гроші. А чому зветься Ділове (село, де розташований один із географічних центрів Європи)? Та тому що Довбуш тут ділив гроші. А хто ж такий той Довбуш? Ну, розбійник, український Робін Гуд… Житель Західної України додасть, що Довбуш - то ватажок карпатських опришків. Але і в Східній, і в Західній Україні мало хто з неісториків зможе детально розповісти про те, хто такий Довбуш, коли він жив і чим займався.

Так хто такий Довбуш?..

Несамовите «невелике морське око» - одне з найвищих озер Українських Карпат (1750 м. над рівнем моря). Розташоване в межах Надвірнянського району Івано-Франківської області. Лежить у межах Карпатського національного парку, в льодовиковому карі (впадині) на східних схилах гори Туркул (масив Чорногора). Довжина озера 88 м, ширина 45 м. Глибина по всій площі коливається в межах 1-1,5 м. Льодовикового походження.

Місцевість поблизу Несамовитого вражає доісторичними формами. Недалеко знаходяться хребти Великі та Малі Козли, які розсікають долину з озером на три частини. Хребти складаються з гострих, неприступних скель. З цим сильно контрастує долина, де лежить саме Несамовите: на великому рівному полі цвітуть гірські квіти, а за ними - простягаються поля пухнастою альпійської сосни.

За кількома легендами, якщо кинути камінь в озеро то можна накликати жахливу негоду, що принесе з собою шквальний вітер і зливи.

Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця краю якій не було видно. Рівнина зеленіла шовковими травами, вічнозеленими смереками і ялинами, могутніми буками і яворами, берестами й тополями, долиною текли потічки та річки, багаті на пстругів та іншу дрібну й велику рибу. Володарем долини був велетень на ймення Силун.

 І земля здригалася. Силун добре розумівся на ґаздівстві, мав безліч усякої худоби – череди корів та волів, отари овець, табуни коней, стада буйволів та свиней паслися на толоках, бродили лісами, А птиці!, тисячі качок та гусей плавали в ставках, багато курей кудкудакало на фермах.

Жив цей ґазда у прекрасному палаці: з білого мармуру, з високими шпилями, які сягали аж до самих хмар. Було там стільки кімнат, що легко можна було заблудитися. А в помешканні — добра всякого! Вночі Силун спав у золотій колисці, вистеленій дорогими килимами. А вдень звик відпочивати у сріберному кріслі. На широкій долині слуги землю обробляли, хліб вирощували, за худобою доглядали, птицю годували. Люди мучилися, від зорі до зорі трудилися, багатство примножували, та не собі, а Силунові.