Тэг: історія

Цікаві факти про Українські Карпати.

Україна настільки різноманітна, що не втомлюється дивувати і захоплювати. В різних її куточках велика кількість цікавих місць, наприклад, Карпати – наша гордість, місце, в яке завжди хочеться повертатися. Знову і знову!

Пропонуємо до уваги туристів топ-17 цікавих фактів про Карпати. Дізнайтесь що подивитись чи на що звернути увагу відвідуючи чарівний світ Карпат. Зробіть свій відпочинок цікавішим…

Природа Карпат

Коли б ви не приїхали в Карпати, вас радо зустріне чисте гірське повітря, бурхливі потоки і синіючі вершини гір.

Карпати – гірська система в Центральній Європі, що займає 188 тисяч квадратних кілометри. Гори поділяються на Південні, Східні, західні Карпати. Карпатські гори відносно молоді, сформовані в альпійську епоху горотворення і мають вік понад 25 мільйонів років.

Річка Прут

р. Прут

Річка Прут бере свій початок в Івано-Франківській області. Довжина становить 967 км, з яких 272 км припадає на Україну.


Прут - місце паломництва багатьох туристів в Карпатах Як і будь-яка гірська річка, Прут має дуже бурхливий потік майже до самих Чернівців. Бурхливий і стрімкий характер річки закладено в її назві "Poratus", що в перекладі з латинської означає "швидкий, вогняний". Ширина річки в різних місцях від 50 до 800 метрів. Береги Прута порізані, але це додає йому особливий настрій. Древній ліс, який оточуєрічку, має свою містику і надзвичайну енергію. Зокрема, в районі міста Яремче Івано-Франківської області Прут є найскладнішою частиною річки.

Яремче 60-х, 70-х, 80-х років.

Яремче знаходиться в екологічно чистому і самому привабливому куточку Карпат. Тут розташований Національний природний парк "Карпатський", створений в 1980 р Тут немає промисловості, що забруднює повітря і водойми, повітря і вода місцевих річок і озер вражають своєю чистотою. Природа не зворушена цивілізацією, величезні простори лісів гірських ландшафтів мають первозданний вигляд і лише незначна їх частина облаштована для комфортного відпочинку у вигляді побудованих готелів, котеджів, пансіонатів, баз відпочинку або санаторіїв.

Життя Яремча 1950-1980-х років очима фотографів.

Як виглядало курортне місто Яремче майже 100 років тому. (Збірка 3)

На березі швидкоплинного Пруту розкинулася Яремче. Історія не зберегла дату її народження, проте вже в 1788 році Яремча була відома як поселення, що належало до села Дори. На цих землях проживало в той час всього кілька сімей. У другій половині минулого століття багаті туристи рознесли чутки про цілющі властивості гірського повітря. Поступово ця місцевість стала перетворюватися в курортну зону. Сюди круглий рік приїжджає значуще число туристів, їх приваблює не тільки прекрасна природа, цілюще гірське повітря і можливість займатися зимовими видами спорту. Хоча історія міста не нараховує і трьохсот років, саме Яремче стало колискою карпатської культури та традицій.

Автомобільний міст і залізничний віадук в Яремче 1934р.

Автомобільний міст і залізничний віадук в Яремче 1934р.

Хто такі гуцули ?

У мальовничих українських Карпатах, що потопають у зелені гірських лісів і блакиті озер, живе самобутній і неповторний народ, вже не одне десятиліття викликає інтерес культурологів та істориків. Це гуцули. Що ж це за люди? Коли з'явився народ і що виділяє його серед безлічі інших? Давайте краще «познайомимося» з ним.

Як виглядало курортне місто Яремче майже 100 років тому (Збірка 2)

Яремче вже сотню років утримує неофіційний, але цілком заслужений статус туристичної столиці Карпат. Розквіт міста як курортного центру розпочався у 1894 році з побудовою залізниці Станіславів – Воронєнка. Вже перед Першою світовою війною для послуг "літників", як тут називали туристів, пропонувалось більше 500 кімнат – від скромних до класу "люкс".

Яремче 1915р. Зараз Сувенірний ринок – вул. Свободи

Яремче 1915р. Зараз Сувенірний ринок – вул. Свободи

Як виглядало курортне місто Яремче майже 100 років тому (Збірка 1).

Раритетні світлини курортного міста Яремче, що розташоване на річці Прут, в Івано-Франківській області. Усі вони датуються 10-40-ми роками ХХ століття.

вул. Свободи "Біля Аптеки"

вул. Свободи "Біля Аптеки"

Костел якого вже немає. Яремче.

Яремчанський костел можна тепер побачити на численних світлинах та поштівках австрійського та польського періодів, порівняти його вигляд у різних відтинках часу, розглянути постаті місцевих жителів на фоні цієї культової будівлі та її інтер’єр. Старші люди пам’ятають красиву, стрімку культову споруду, яка, мов птах, рвалася в небо.


Площа під забудовою була невелика, але звідки брався отой простір всередині костелу, яким чином крізь високі вузькі вікна заглядало півнеба і сонячні промені золотили білі стіни, – цього ніхто не знав. Божий дар митця високої проби мав архітектор, професор Львівської політехніки Тадеуш Обмінський.


З 1898 року в Яремчі функціонувала невелика дерев’яна католицька каплиця, зведена у візантійському стилі. Із зростанням населеного пункту вона не могла вмістити всіх бажаючих слухати слово Боже. 23 липня 1901 року часопис «Руслан» інформував читачів, що в Яремчі розпочинається будівництво костелу вартістю 16000 золотих ринських.

село Татарів.

На південь від Яремче на відстані 27 км знаходиться село Татарів. Перші згадки про село датуються 1671 роком. Назва села нагадує про великий напад татар на село. До цього село мало назви Прутець і Белзець. Після руйнівного нападу татар на село у 1673 році отримало свою теперішню назву. Село стоїть на роздоріжжі — одна дорога веде через Яблуницький перевал на Закарпаття, інша — через Верховину на Косів.


Саме через стратегічне положення у Першу та Другу світові війни за село велися запеклі бої. Про події Першої світової війни нагадує австрійський меморіал загиблим за Татаровом. Про події Другої світової війни — назва Кремінці, яку радянська влада дала селу на честь лейтенанта Кременця, що загинув у 1944 році у боях за населений пункт. Село майже дощенту було зруйнованим під час І світової війни. До 1927 року Татарів був присілком Микуличина. Лише у 1992 році повернуто стару назву Татарів.

Олекса Довбуш.

Поки українці з нетерпінням чекають виходу захоплюючої повнометражної стрічки про легенду Карпат - Олексу Довбуша, пропоную ознайомитися із маловідомими та неймовірно цікавими сторінками життя народного месника.

Їм було по 14. Світ здавався величезним і незвіданим, а майбутнє – туманним, але неодмінно – щасливим. Олекса Довбуш випасав панську худобу на високих гірських схилах. А Марічка щодня тікала до нього.
Батьки дівчини і чути не хотіли про такого зятя, адже Олекса був сином бідняка і його родина не мала навіть власної хати. Щоб заробити на хліб, Олексі змалку доводилося багато працювати, але цих грошей не вистачало. Тож родичі Марічки не могли дозволити такого шлюбу. Але дівчина відмовлялася це розуміти, вона благала батьків зглянутися. А коли зрозуміла, що її не чують зважилася на відчайдушний крок – втекла з дому.